Пам'ятки для роботи на уроці історії.

Схема аналізу історичних фактів, подій, явищ та процесів

            Історичний факт – першоцеглинка історичних знань. Він непотворний, як неповторні простір і час, де він протікає, оскільки вони перебувають у постійному русі.

            Історична подія – сукупність логічно завершених та обмежених у просторі й часі історичних фактів.

            Історичне явище – комплекс аналогічних історичних фактів або їх ознак, які зберігалися чи зберігаються протягом певного часу та в певному просторі (території).

            Історичний процес – ланцюг взаємопов'язаних у часі й просторі причинно-наслідковими зв'язками історичних подій і явищ:

F коли відбувалися чи проходили ці факти, події, явища чи процеси;

F де вони проходили;

F за яких історичних обставин вони проходили; які події пройшли напередодні;

F який розвиток вони отримали надалі;

F яка соціальна верства чи верстви були основними учасниками події;

F яку роль відіграли тут історичні особи та чиї інтереси вони відображали;

F який слід залишили ці факти, події чи процеси в історії регіону, країни чи світу;

F випадковим чи закономірним був саме такий перебіг подій та які вони мали наслідки;

F які альтернативи розвитку існували за тих історичних умов; а як би повелися Ви за таких умов?

Схема аналізу подій з хронологічної точки зору (локалізація подій у часі)

F коли пройшли ці події, як довго вони тривали, в якій послідовності проходили;

F на який період історії людства вони припадають;

F як ця  подія співвідноситься з іншими подіями чи процесами;

F як ця подія кореспондується з однотипними подіями чи процесами вітчизняної та регіональної історії;

F складання хронологічних чи синхроністичних простих чи складних таблиць.

Визначення місця історичних подій у просторі (використання карти як історичного джерела)

F правильно займіть позицію біля карти (так, щоб не заступати природне освітлення карти);

F запам'ятайте, що коли ви стоїте навпроти карти, наверху буде північ (південь – унизу), а зліва – захід (відповідно, справа – схід);

F навчіться читати легенду карти – її умовні позначення. При всій різноманітності карт однотипні факти, події та явища – кордони та столиці, райони повстань, напрями головних ударів і місця битв тощо – зображуються на них схожими позначками;

F зверніть увагу на написи, діаграми, таблиці, портрети, рисунки, які є на карті, і ви зрозумієте, що є резон у твердженні „Карта – це державна шпаргалка”;

F працюючи з контурною картою, користуйтеся кольоровими олівцями, робіть умовні позначення;

F на дрібномасштабних картах окремі позначки робіть цифрами, які включайте в умовні позначення, це впливатиме на естетику виконаної Вами роботи.

Схема аналізу історичного документу

            Документ первинний (запис очевидця або учасника події) чи вторинний (коментар чи

переказ про подію з уст дослідника).

            Відділіть у документі факти від коментарів та аналізуйте їх окремо.

F Хто автор цього документу? Чиї інтереси він захищає?

F Про що розповідається в документі? Яка сторона події чи явища замовчується?

F Коли написаний цей документ? Як могли вплинути на нього автори, історичні події чи загальна ситуація в цей період?

F Де відбувалася подія, про яку йдеться в документі?

F Якими мотивами керувався автор документу?

F Як цей документ кореспондується з іншими свідченнями про ці факти, подію, явище чи

процес?

Схема характеристики історичної особи

(складання історичного портрету)

F Історичні умови,  виклики та вплив оточуючого суспільного середовища на формування особистості історичної постаті. Особистісні якості історичного діяча та умови їх становлення та формування.

F Цілі діяльності та можливості їх досягнення.

F Якими засобами та шляхами досягається поставлена мета.

F Основні результати діяльності історичної особи для регіону, країни чи світу.

F У чому значення діяльності цієї особистості.

F Яке Ваше ставлення до цієї особи як людини та як історичного діяча?

            Види роботи з текстом підручника як джерелом інформації

F читання мовчки або вголос;

F виписування дат;

F складання хронологічних таблиць;

F робота з термінами, географічними назвами, висновками;

F виписування імен історичних персоналій;

F відбір історичних фактів для доведення окремих суджень;

F формулювання  висновків  на основі прочитаних фрагментів тексту; конспектування;

F складання плану чи тез.

Складання плану

1. Уважно   прочитайте  назву теми плану, текст параграфу.
2. Спробуйте засвоїти зміст матеріалу в цілому.
3. Відберіть тільки той текст, який висвітлює тему, за якою потрібно скласти план.
4. 3апишіть головні,  на Ваш погляд, думки тексту – це і будуть орієнтовні пункти Вашого плану.
5. Добре продумайте, сформулюйте й запишіть ці головні думки. Це буде простий план теми.
6. Якщо план складний, виділіть провідні (дві-три) ідеї та спробуйте перегрупувати матеріал таким чином, щоб він відповідав цим ідеям.
7. 3найдіть дані, які розкривають кожну з виділених вами головних ідей, і запишіть їх у вигляді підпунктів плану.
8. Перевірте, чи розкриває план тему, чи є у ньому своя логіка й завершеність, яка дозволить Вам краще засвоїти матеріал.

Пам'ятайте! Структурно план поділяється на вступ, основну частину та висновки.

Конспектування

            Конспектування – це стислий виклад основного змісту прочитаного (почутого).

F Кілька разів прочитайте текст, постарайтеся засвоїти його зміст в цілому.

F Розділіть текст на окремі блоки (відносно самостійні частини).

F Зробіть аналіз кожної із частин, виділивши в ній головне.

F Сформулюйте тези і випишіть вислови, які їх аргументують.

F Запишіть основні положення та ідеї тексту або почутої інформації.

Узагальнення

            Узагальнення – визначення загальних, суттєвих ознак історичного явища чи процесу, формулювання провідних понять чи ідей того, що опрацьовано чи вивчено; узагальнення ґрунтується на аналізі та синтезі та йде від простого до складного (від конкретного до абстрактного).

F Виділіть головне поняття в отриманому завданні.

F Перевірте, як Ви зрозуміли його зміст.

F Відберіть основні, типові факти з опрацьованого матеріалу.

F Проаналізувавши їх,  виділіть спільні риси.

F Сформулюйте провідну ідею, вектор розвитку явища чи процесу.

Порівняння

            Порівняння – це розумова операція, спрямована на встановлення рис схожості та відмінності між певними історичними подіями, явищами чи процесами. Етапами порівняння можуть бути:

F засвоєння об'єктів порівняння та їх запис;

F виділення критеріїв – споріднених суттєвих ознак об'єктів, які порівнюються; це – найскладніша частина порівняння. Критерії порівняння – це своєрідний план спільних ознак тих чи інших подій, явищ чи процесів.

F чітке формулювання й короткий запис змісту порівняння;

F порівняння об'єктів за кожним з критеріїв;

F стисле узагальнення та його запис.

            Найбільш вдалою, на наш погляд, формою порівняння є таблиця.