Правова сторінка

Особливості звільнення неповнолітніх від відбування покарання

        1. Стаття 53 КК прямо передбачає деякі особливості умовно-дострокового звільнення осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, і заміни їм покарання більш м"яким. Ці особливості стосуються підстави і правових умов умовно-дострокового звільнення цих осіб і заміни їм покарання більш м"яким.

        2. Відповідно до цієї статті підставою умовно-дострокового звільнення і заміни покарання більш м"яким щодо осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, є наявність обставин, які свідчать про те, що засуджений довів своє виправлення зразковою поведінкою, чесним ставленням до праці і навчання.

        Більш серйозні особливості стосуються  правових умов умовно-дострокового звільнення і заміни покарання більш м"яким:

        1) ці види звільнення застосовуються до осіб, які вчинили злочин в неповнолітньому віці, незалежно від віку, якого вони досягли на час їх звільнення;

        2) умовно-дострокове звільнення можливо лише від двох видів покарання: позбавлення волі і виправних робіт, а заміна покарання більш м"яким - тільки при відбуванні позбавлення волі. Це обумовлено тим, що саме ці покарання можуть бути застосовані до неповнолітніх;

        3) за загальним правилом для умовно-дострокового звільнення і заміни покарання більш м"яким за ст. 53 вимагає відбуття не менше однієї третини призначеного строку покарання (щодо повнолітніх за ст. 52 - не менше половини).

        3. Залежно від характеру і тяжкості вчиненого злочину, а також від наявності рецидиву, ст. 53 КК вимагає відбуття не менше половини призначеного строку покарання у трьох випадках: при засудженні до позбавлення волі за умисний злочин на строк не нижче п"яти років; особам, які раніше відбували покарання у місцях позбавлення волі за умисний злочин і до погашення судимості знову вчинили у віці до вісімнадцяти років умисний злочин, за який вони засуджені до позбавлення волі; особам, які вчинили у віці до вісімнадцяти років під час відбування покарання в місцях позбавлення волі умисний злочин, за який вони засуджуються до позбавлення волі.

        Якщо порівняти ці положення з  аналогічними за ст. 52, тобто для осіб, які вчинили злочини в повнолітньому віці, то останнім необхідно відбути в цих випадках дві третини призначеного покарання.

        4. Відповідно до ч. 6 ст. 53 ККУ передбачається найбільш триавлий строк фактично відбутого покарання (не менше двох третин) для осіб, які раніше засуджувалися до позбавлення волі за умисні злочини і були умовно - достроково звільнені чи їм замінилося покарання більш м"яким, якщо до досягання вісімнадцяти років і до закінчення невідбутої частини покарання вони знову вчинили умисний злочин, за який засуджується до позбавлення волі; засудженими за тяжкі і особливо тяжкі злочини, вичерпний перелік яких поданий в п. 2 ч. 6 ст. 53, наприклад, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (ст. 93 ККУ), особливо злісне хуліганство (ч.3 ст. 206 ККУ), згвалтування при особливо обтяжуючих обставинах (ч.ч. 3,4 ст 117 ККУ) та ін.

        Якщо зіставити умови, зазначені в ч. 6 ст. 53 ККУ, з аналогічними умовами, передбаченими ст. 52 для звільнення осіб, які вчинили злочин в повнолітньому віці, то для цих осіб вимагається відбуття не менше трьох четвертей призначеного покарання, або (відповідно до ст. 521) їх дострокове звільнення повністю виключається.

        Таким чином, аналіз ст. 53 ККУ дає змогу зробити висновок, що умовно-дострокове звільнення і заміна покарання більш м"яким щодо осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, є більш пільговим, ніж до повнолітніх. При цьому, незалежно від характеру і тяжкості вчинених злочинів, наявності рецедиву, небезпечності особи, закон не містить заборони на застосування цих пільгових інститутів до осіб, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми.

ЦИВІЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

Малолітні особи не відповідають за заподіяну шкоду. Згідно ст. 1178 ЦК України за заподіяну шкоду особами, що не досягли 14 років несуть відповідальність їхні батьки (усиновлювачі), опікуни, навчальні, виховні та інші установи, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їх вини.

І мати, і батько відповідають за малолітніх за принципом рівної дольової відповідальності. Вони несуть відповідальність за неналежне виконання своїх батьківських прав та обов’язків, які закріплені в Сімейному кодексі України, опікуни, усиновлювачі несуть аналогічну відповідальність.

У разі встановлення опіки за життя батьків, не позбавлених батьківських прав, відповідальність за завдану підопічним шкоду можуть нести солідарно як батьки малолітнього, так і його опікун.

При відшкодуванні шкоди, завданої малолітнім, не виключається можливість укладення письмового договору між особою, зобов’язаною відшкодувати завдану шкоду і потерпілим, чи проста домовленість між ними, що звільняє від необхідності звернення до суду.

Заклади, які зобов’язані здійснювати нагляд за малолітніми – це навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, приватні школи, спеціальні навчальні заклади. Вони несуть відповідальність, якщо не доведуть відсутність своєї вини. На заклад, де діти знаходяться невизначений час обов’язок відшкодування шкоди не покладається.

Установа, яка відшкодувала шкоду, має право пред’явити зворотну вимогу до особи, винної у її завданні, яка порушила вимоги педагогічного характеру, наслідком чого стала неправомірна поведінка дитини.

Відповідальність всіх вище перелічених осіб – це відповідальність за власну вину. У зв’язку з цим вони позбавлені права регресної вимоги до малолітнього при досягненні ним повної дієздатності – тобто повноліття (18 років).

Щодо цивільної відповідальності осіб віком 14-18 років, то неповнолітній самостійно відповідає за невиконання договору, укладеного ним самостійно, а також за згодою батьків.

Однак, якщо в неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть його батьки.

У випадку заподіяння шкоди неповнолітнім у віці від 14 до 18 років він відповідає на загальних підставах. Якщо в нього немає майна чи заробітку достатнього для відшкодування шкоди, шкода відшкодовується цілком чи у частині, якої не вистачає, його батьками.

У разі відшкодування зазначеної шкоди, батькам надається право довести, що шкоду було завдано не з їх вини.

Обов’язок батьків чи закладу, який за законом здійснює функції піклувальника відшкодувати шкоду припиняється:

1) після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття;

2) коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Батьки зобов’язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом 3-х років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов’язків.

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

Адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного порушення 16-річного віку.

До осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративне правопорушення застосовуються заходи впливу:

1)  зобов’язання публічно попросити вибачення у потерпілого;

2)  попередження;

3)  догана або сувора догана;

4)  передача неповнолітнього під нагляд батькам чи педагогічного, трудового колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

У разі вчинення особами віком 16-18 років правопорушень, передбачених наступними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення (у тексті – КУпАП), вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах:

-      44 (незаконне вироблення, придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збути в невеликих розмірах);

-      51 (дрібне розкрадання державного або колективного майна);

-      121-127 (порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів);

-      ч. 1, 2 статті 130 (керування транспортними засобами в стані сп’яніння);

-      173 (дрібне хуліганство);

-      174 (поширювання неправдивих чуток);

-      185 (злісна непокора розпорядженню або вимозі працівника міліції чи їх образа);

-      190-195 (порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передача іншим особам або продаж вогнeпальної, холодної або пневматичної зброї);

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком ст. 185 КУпАП) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП:

1. попередження;

2. штраф;

3. сплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення;

4. конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення;

5. позбавлення спеціального права (до 3 років);

6. виправні роботи (до 2-х місяців, 20 % від зарплати);

7. адміністративний арешт (до 15 діб).

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

Злочинність неповнолітніх постійно привертає до себе увагу.

На сьогодні це зумовлено тим, що неповнолітні завжди визнавалися злочинцями особливого роду і становлять одну з найбільш кримінально уражених верств населення.

Соціальна занедбаність неповнолітніх за умов плюралізму поглядів, відсутності чітких моральних орієнтирів сприяє виникненню та поширенню негативних явищ в середовищі неповнолітніх.

За сучасних умов розвитку суспільства визнається, що для неповнолітніх злочинців недостатнім є застосування лише медико-педагогічних заходів. У певних випадках держава змушена притягувати їх до кримінальної відповідальності.

Чинне законодавство передбачає, що кримінальній відповідальності та покаранню підлягають особи, яким до скоєння злочину виповнилось 16 років (ст. 22 КК України). Лише за деякі злочини, спеціально вказані в законі, кримінальна відповідальність може настати з 14 років.

Згідно ч. 2 ст. 22 КК України особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за:

-      умисне вбивство (статті 115-117 КК України);

-      посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443 КК України);

-      умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина третя статей 345, 346, 350, 377, 398 КК України);

-      умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377, 398 КК України);

-      диверсію (стаття 113 КК України);

-      бандитизм (стаття 257 КК України);

-      терористичний акт (стаття 258 КК України);

-      захоплення заручників (статті 147 і 349 КК України);

-      зґвалтування (стаття 152 КК України);

-      насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 153);

-      крадіжку (стаття 185, частина перша статей 262, 308 КК України);

-      грабіж (статті 186, 262, 308 КК України);

-      розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308 КК України);

-      вимагання (статті 189, 262, 308 КК України);

-      умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частини друга та третя статті 399 КК України);

-      пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 277 КК України);

-      угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278 КК України);

-      незаконне заволодіння транспортним засобом (частини друга, третя статті 278 КК України);

-      хуліганство (стаття 296 КК України).

Разом з тим, вже з 16, а не з 14 років, настає кримінальна відповідальність за вбивство з необережності і умисне легке тілесне ушкодження.

Кримінальний кодекс України, враховуючи біологічні, соціальні та психологічні особливості неповнолітніх, по-новому визначає їх кримінальну відповідальність та покарання.

Це означає, що вперше у вітчизняному КК у спеціальному розділі (розділ XV Загальної частини) сконцентровані питання щодо: видів покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх злочинців; призначення їм покарання; звільнення неповнолітніх, які скоїли злочини, від кримінальної відповідальності та покарання; погашення та зняття судимості.

Якщо загалом характеризувати ці положення, то висновок один – порівняно з дорослими, злочинці-неповнолітні мають привілейований кримінально-правовий статус.

По-перше, чинний КК України виділяє окрему систему покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, визнаних винними у скоєнні злочину. Відповідно до ст. 98 КК України до неповнолітніх можуть бути застосовані лише п’ять видів основних покарань (штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк), а також два види додаткових (штраф та позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певного діяльністю).

Водночас їх не можна карати, наприклад, обмеженням волі та довічним позбавлення волі.

На відміну від дорослих, у них не можна конфісковувати майно.

По-друге, КК України передбачив особливі розміри покарань неповнолітніх. Так, максимальний розмір штрафу для такої особи може становити п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для дорослих – тисяча, а в деяких випадках – і більше). Якщо громадські роботи дорослим можуть бути призначені на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин, то неповнолітнім – від тридцяти до ста двадцяти годин. Покарання у вигляді виправних робіт може бути призначено неповнолітньому на строк від двох місяців до одного року, тоді як дорослому – від шести місяців до двох років. Також зменшено розмір відрахувань із суми заробітку засудженого-неповнолітнього: він становить 5-10 відсотків (для дорослих 10-20 відсотків). Коротший для неповнолітніх і строк арешту, а позбавлення волі їм може бути призначено на строк не більш як 10 років (і лише за умисне позбавлення життя людини – до 15 років).

Ще вужче коло покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх, які не досягли 16-річного віку. Переважна більшість санкцій єдиним покаранням за вчинення такими особами злочинів передбачає позбавлення волі на певний строк. Лише в ч. 1 ст. 185 КК України (крадіжка, що карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років), ч. 1 ст. 186 КК України (грабіж, що карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років), ч. 1 ст. 277 КК України (пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, що карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленнямволі на строк до трьох років) альтернативою позбавлення волі є штраф.

У ч. 1 ст. 296 КК України (хуліганство, що карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років) єдиним покаранням, що може бути застосовано до таких неповнолітніх, є штраф.

По-третє, КК України (ст. 97) передбачає можливість звільнення неповнолітнього, який уперше скоїв злочин невеликої тяжкості, від кримінальної відповідальності. Але за умови, що виправлення цього неповнолітнього можливе без застосування покарання. Дійшовши такого висновку, суд застосовує до підсудного неповнолітнього примусові заходи виховного характеру.

По-четверте, виходячи з принципів гуманізму, КК України встановлює для неповнолітніх особливу підставу для звільнення від покарання. Йдеться про ситуацію, коли неповнолітній, який скоїв злочин невеликої або середньої тяжкості, щиро покаявся і в подальшому поводився бездоганно з правової точки зору. У цьому разі суд, дійшовши на момент встановлення вироку висновку про недоцільність застосування покарання до такого неповнолітнього, може звільнити його від покарання і застосувати до нього примусові заходи виховного характеру (застереження; обмеження дозвілля; передання неповнолітнього під нагляд батьків, педагогічного чи трудового колективу, інших осіб; покладення на нього обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду; направити неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи).

Це особливо треба мати на увазі батькам, щоб не дивувалися потім, що за скоєння однакового злочину одне чадо опинилося за гратами, інше – на волі. Зможете довести суду виховний потенціал своєї сім’ї, колективу, де навчається чадо – позбавите його “неба у клітинку” і подальшої долі рецидивіста. Зрозуміло, що такого привілею для дорослих злочинців не передбачено.

Яку відповідальність за свої неправомірні вчинки несе людина віком до 14 років? 
Відповідь. Вона несе відповідальність перед державою, школою, товаришами, сім’єю. До 14 років ти не несеш відповідальності за заподіяну матеріальну шкоду – її несуть твої батьки або інші особи, під наглядом яких ти знаходишся. Саме вони мають відшкодувати шкоду, яку ти завдав майну або здоров’ю іншої людини. Якщо ти завдав шкоди спільно з однолітком, її відшкодування покладається на ваших батьків у відповідних частках.

До неповнолітніх у віці до 14 років, які скоїли злочин,згідно з Кримінальним кодексом України, застосовуються примусові заходи виховного характеру у вигляді направлення судом дитини до спеціальної школи або до спеціального ПТУ,передачі дитини під нагляд батьків тощо.

Яку юридичну відповідальність несе людина з 14 років? 
Відповідь. З  14 років ти відповідаєш за завдану шкоду самостійно у повному обсязі! У 14 років настає кримінальна відповідальність за вчинення ряду злочинів: вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, зґвалтування, пограбування, розбій, крадіжку, вимагання, злісне і особливо злісне хуліганство,  умисне вчинення дій, що можуть викликати аварію потягу, умисне знищення або пошкодження майна.

Яка відповідальність настає в 16 років? 
Відповідь. Кримінальна за всі види злочинів. Якщо тобі 16 років, тебе можуть притягнути також і до адміністративної відповідальності!

Яка відповідальність настає з 18 років?
Відповідь. 18 років – це повне цивільне повноліття, коли настає відповідальність за всіма законами.

        За вчинені злочини до тебе можуть застосувати:
• штраф – якщо у неповнолітнього є самостійний доход, власні кошти або майно;
• громадські роботи – призначаються неповнолітньому у віці від 16 до 18 років і полягають у виконанні робіт у вільний від навчання чи основної роботи час;
• виправні роботи – призначаються неповнолітньому у віці від 16 до 18 років за місцем роботи;
• арешт – полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг 16 років, в умовах ізоляції у спеціально пристосованих установах;
• позбавлення волі на певний строк – відбування покарання у спеціальних виховних установах.

А в яких документах у школі викладено обов’язки учнів? 
Відповідь.  У  Конституції України,Законі України «Про освіту”,  у Статуті школи, у Правилах для учнів. Відповідно до Конституції, повна загальна середня освіта є обов’язковою. Отримати повну середню освіту - це не вимога батьків чи вчителів, це твій конституційний обов’язок.

У яких випадках підліток може розпоряджатися цінним власним майном, наприклад будинком, дачею, автомобілем? 
Відповідь. У випадках отримання  спадку, дарування власністю підлітка може бути будь-яке майно. Підліток, як і повнолітній, може володіти, користуватися, розпоряджатися цим майном.

З якого віку можуть працювати діти?

Вік, з якого допускається прийняття на роботу – 16 років. Якщо Вам 15 років – на роботу можна влаштуватися лише, як виняток, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює. Робота повинна виконуватись ТІЛЬКИ у вільний від навчання час.

Якщо Вам не виповнилось 16 років і при прийнятті на роботу від Вас не вимагають дозволу батьків на працевлаштування – така праця є незаконною і Ваші права не захищатимуться.

Скільки годин мають працювати діти?

Згідно з чинним законодавством України про працю тривалість робочого часу для неповнолітніх є скороченою.

Робочий час не повинен перевищувати:

-   36 годин на тиждень, якщо Вам від 16 до 18 років;

-   24 години на тиждень, якщо Вам від 15 до 16 років.

У такому режимі Ви маєте право працювати під час канікул.

Якщо Ви працюєте протягом навчального року у вільний від навчання час, Ваш робочий день не повинен перевищувати:

- 18 годин на тиждень, якщо Вам від 16 до 18 років;

- 12 годин на тиждень, якщо Вам від 15 до 16 років:

- 24 години на тиждень для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул.

Чи мають діти, які працюють, право на відпустку?

Діти, які працюють, мають право на щорічну відпустку тривалістю 31 календарний день у зручний для них час. У перший рік роботи відпустка може бути надана через 6 місяців безперервної роботи на підприємстві, в організації.

      Чи мають право діти на додаткову відпустку з навчальною метою?

Діти, які працюють і продовжують навчання, мають право на додаткові оплачувані відпустки, які надаються їм для складання іспитів.

Яку роботу не може виконувати неповнолітній?

Використання праці дітей на важких роботах, роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також залучення до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні – заборонено законодавством України.

Адміністративна відповідальність

Під адміністративною відповідальністю слід розуміти накладення на правопорушників загальнообов'язкових правил, які діють у державному управлінні, адміністративних стягнень, що зумовлюють для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру. Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом з тим адміністративна відповідальність є складовою адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками.

Основні риси адміністративної відповідальності полягають у тому, що її підставою є адміністративне правопорушення (проступок). Притягнення до адміністративної відповідальності — обов'язок державних органів, які є суб'єктами виконавчої влади, їх перелік наводиться в розділі III КпАП України.

До винних у вчиненні правопорушення застосовуються адмі­ністративні стягнення, передбачені ст. 24 КпАП України. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності спрощений, що створює умови для його оперативного і економічного використання. Слід звернути увагу на те, що між правопорушником і органом (посадовою особою), який накладає стягнення, відсутні службові відносини, що характерно для дисциплінарної відповідальності. Адміністративна відповідальність урегульована нормами адміністративного права, в яких наводиться повний перелік адміністративних проступків, адміністративних стягнень і органів, уповноважених застосовувати їх. До цього виду юридичної відповідальності притягаються порушники загальнообов'язкових правил (норм), встановлених повноважними суб'єктами. Суб'єктами правопорушень можуть бути фізичні особи — громадяни і посадові особи, а за окремі правопорушення — державні службовці.

Серед суб'єктів адміністративних правопорушень вирізняються так звані спеціальні суб'єкти, тобто ті, які мають певні особливості щодо вчинення окремих адміністративних правопорушень або не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До них належать неповнолітні, іноземні громадяни, військовослужбовці та працівники міліції, посадові особи, народні депутати, батьки або особи, що їх замінюють, та ін.

Згідно зі статтею 13 КпАПУкраїни до осіб віком  16-18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються відповідні заходи впливу.

Неповнолітні — це особи, які не досягли 18 років, тобто віку, з досягненням якого закон пов'язує настання повної дієздатності.

Неповнолітні, які не досягли встановленого в законі віку 16 років згідно з КпАП України, є малолітніми і юридичній відповідальності, у тому числі адміністративній, не підлягають, оскільки визнаються нездатними усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. До того ж адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому виповнилось саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.

            До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративні
проступки, можуть бути застосовані заходи, передбачені ст. 24 КпАП, а саме:

Зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед по­терпілим; Найменш суворим заходом є зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим. Цей захід орган адміністративної юрисдикції застосовує тоді, коли він дійшов висновку, що неповнолітній визнав неправомірність своєї поведінки, суспільну шкоду скоєного діяння і покаявся в ньому. Публічність вибачен­ня при цьому полягає у здійсненні його не тет-а-тет (тобто неповнолітній і потерпілий), а у присутності інших осіб. Питання про форму публічного вибачення вирішує орган ад­міністративної юрисдикції з урахуванням усіх обставин справи і побажань потерпілого.

Догана або сувора догана; Догана або сувора догана є заходами морально-психологічного впливу, які застосовуються до неповнолітніх правопорушників у разі систематичного невиконання ними встановлених правил поведінки і скоєння правопорушень, що свідчать про формування анти-суспільної установки. Догана або сувора догана є жорстокішими заходами стягнення, ніж попередження неповнолітнього. Вони супроводжуються офіційним від імені держави суворим засудженням неповнолітнього правопорушника і скоєного ним діяння.

Попередження — суворіший захід виховного впливу, що полягає в усному оголошенні органом адміністративної юрисдикції офіційного від імені держави осудження     неповнолітнього правопорушника і його поведінки, яка виявилась у скоєнні адміністративного проступку, що не становить значної суспільної небезпеки.

Передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які ї\ замінюють, або під нагляд педагогічному чи трудовому ко­лективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

        Заходи впливу мають виховний характер і можуть бути застосовані до неповнолітніх, які скоїли адміністративний проступок, у віці 16-18 років, якщо орган адміністративної юрисдикції дійде висновку, що виправлення правопорушника можливе без застосування до нього суворішого адміністративного стягнення. У сукупності ці заходи утворюють систему, що складена з урахуванням збільшення тяжкості примусових заходів — від менш суворих до суворіших

Передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, що їх замінюють, складається з накладення на вказаних осіб органом адміністративної юрисдикції зобов'язання з посилення виховного впливу на неповнолітнього правопорушника: здійснення культурно-виховних заходів; роз'яснювальної роботи; систематичного контролю поведінки неповнолітнього та ін. Під особами, що замінюють батьків, розуміються усиновителі, опікуни і піклувальники.

Передавати неповнолітнього правопорушника під нагляд батькам або особам, що їх замінюють, доцільно лише в разі їх згоди і здатності забезпечувати нагляд і відповідний виховний вплив на неповнолітнього. Бажання і згода останнього при цьому не враховуються.

Передання неповнолітнього правопорушника під нагляд педа­гогічному або трудовому колективу означає накладення органом адміністративної юрисдикції на відповідний колектив з його (колективу) згоди зобов'язання здійснювати на неповнолітнього виховний вплив і контролювати його поведінку. По суті, це довіра педагогічному аби трудовому колективу неповнолітнього, якого вони знають за спільною роботою або навчанням і за поведінку якого беруть на себе зобов'язання. Таким колективом може бути, наприклад, педагогічний колектив школи, де навчається неповнолітній, або трудовий колектив підприємства, де він працює. При цьому орган адміністративної юрисдикції, який розглядає справу про правопорушення неповнолітнього, повинен бути впевнений у можливостях позитивного впливу такого колективу на неповнолітнього правопорушника, що передається під нагляд колективу.

Передання неповнолітнього правопорушника під нагляд окремим громадянам складається з покладення на них обов'язків з виховання піднаглядного і контролю за його поведінкою. Цей захід накладається тільки за згодою громадян, яким передається неповнолітній і які добре зарекомендували себе на педагогічній роботі або в іншій сфері суспільне корисної діяльності.

Недопустиме передання неповнолітнього правопорушника батьку або матері, що позбавлені батьківських прав, а також батькам або іншим особам, що за рівнем культури і характером своєї поведінки не здатні позитивно впливати на нього.

Кодексом про адміністративні правопорушення встановле­но, що до адміністративної відповідальності притягаються       осо­би, яким на момент скоєння правопорушення виповнилось 16 років.

Кримінальна відповідальність

В основу встановлення віку, з якого наступає кримінальна відповідальність покладені вікові межі соціалізації особистості підлітків.

        Вікова класифікація неповнолітніх найбільш відпрацьована в розділах психології, пов'язаних з педагогікою.

Весь підлітковий вік поділяється на 3 груп:

-перший підлітковий	- другий підлітковий	- третій підлітковий
вік (12-13 років);	вік (14-15 років);	вік (16-18 років).

Для нас особливий інтерес становить другий підлітковий вік (14-15 років), саме в цей період відбувається інтенсивний фізичний і психологічний розвиток неповнолітнього. Він починає розуміти і об'єктивно оцінювати свою поведінку, суспільну небезпеку тих чи інших дій.

Кримінальну відповідальність несуть особи, яким до вчинення злочину виповнилось 16 років. Але за деякі злочини, спеціально зазначені в ст. 22 Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність може настати з 14 років.

Особи, які вчинили злочин у віці з14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності за такі види злочинів:

умисне вбивство	умисне тяжке тілесне ушкодження	умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження	умисне знищення або пошкодження майна;
Диверсія	розбій	зґвалтування	захоплення заручників
бандитизм	крадіжка	Хуліганство	вимагання
терористичний акт	грабіж	незаконне заволодіння транспортним засобом	пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів -
посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронної о органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави;		угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна;
		насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

Одною із особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх є визначення самого факту скоєння злочину неповнолітньою особою, як обставини, що пом'якшують кримінальну відповідальність (ст. 66 КК України). Це означає, що суди, визначаючи вид покарання обов'язково повинні враховувати вік злочинця.

Наявність в кримінальному праві положення про те, що вчинення злочину неповнолітньою особою є пом'якшуючою обставиною, являється досягненням права України і свідчить про гуманність кримінального законодавства України.

        Кримінальне покарання неповнолітніх має декілька особливостей, які виявляються не тільки в обмеженні застосування до неповнолітніх визначених його різновидів, не тільки у формах його проявлення і у строках відбування, але й у обсязі покарання.

Велике значення при призначенні покарання підлітку за скоєний ним злочин є визначення виду покарання, повний перелік всіх видів покарань, що застосовуються на Україні міститься в ст. 98 КК України. Перелічимо їх:

ü     штраф;

ü     громадські роботи;

ü     виправні роботи;

ü     арешт;

ü     позбавлення волі на певний строк.

До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Але слід зауважити, що ці покарання можуть бути застосовані до неповнолітніх з певними обмеженнями, а деякі з них зовсім не застосовуються. Так не можуть приговорити до довічного ув'язнення особу, якій на момент скоєння злочину не виповнилося 18 років.

Одиничні випадки застосування до неповнолітніх таких видів покарань, як конфіскація майна (ст. 59 КК України); позбавлення права займати визначені посади або займатися визначеною діяльністю (ст. 55 КК України) досить обмежено застосовуються до неповнолітніх такі покарання як позбавлення волі (ст. 63 КК України). Обмежене застосування штрафу або конфіскація майна пов'язано з тим, що ці покарання застосовуються до осіб, які мають у приватній власності майно, неповнолітні ж не завжди, в силу вікових особливостей, мають у приватній власності якесь майно. Виправні роботи без позбавлення волі (ст. 57 КК України) не призначаються особам до 15 років та обмежено призначається особам яким не виповнилось 16 років. Це пов'язано з тим, що таке покарання буде заважати неповнолітнім у навчанні. Досить рідко до неповнолітніх злочинців застосовується таке покарання як направлення в дисциплінарний батальйон (ст. 62 КК України), тому що це покарання використовується у випадках, якщо суб'єктом злочину є військовослужбовці, тобто особи, яким виповнилося 18 років і які проходять строкову військову службу або військову службу за контрактом. Але законодавцем визначені випадки, коли військову службу можуть нести особи, які не досягли 18-ти річного віку, це особи, які мають загальну середню освіту і навчаються у військових учбових закладах.